понеділок, 27 лютого 2017 р.

Чому будівництво на вул. Львівській, 15 незаконне?



Будівництво на вул.. Львівській, 15 розпочалося згідно з рішенням Київської міської ради від 28.09.2006 року № 83/140 "Про надання та передачу Головному управлінню розвідки Міністерства оборони України земельних ділянок на вул. Львівській, 15 у Святошинському районі м. Києва". Як вказано у позові, рішення Київської міської ради від 28.09.2006 року № 83/140 посилається на Містобудівне обґрунтування внесення змін до містобудівної документації та визначення параметрів окремого об'єкта містобудування - будівництва житлового комплексу та будівель спеціального призначення на вул. Львівській, 15 у Святошинському районі міста Києва (2005 р.), що було складено як підстава для прийняття рішення Київською міською радою про відведення землі під забудову на замовлення Головного управління розвідки Міністерства оборони України.
Згідно з чинними містобудівними нормами ДБН 360-92, Центр містобудування та архітектури допускав забудову земельної ділянки на вул. Львівській, 15 за такими параметрами:
1) відповідно до п. 3.7 ДБН 360-92 на земельній ділянці об'єкта проектування площею 4,8 га (при підвищеній щільності населення на територіях основних планувальних осей і вузлів, включаючи станції метро), розрахунково можна розмістити 450 люд. / га Х 4,8 га = 2160 чол.;
2) при проектуванні житлової забудови слід передбачити розміщення майданчиків: ігрових для дітей - 0,7 кв. м. на 1 люд.; для відпочинку дорослого населення - 0,1 кв. м. на 1 люд.; для занять фізкультурою - 0,2 кв. м. на 1 люд.; для господарських цілей - 0,3 кв. м. на 1 люд.; для вигулювання собак - 0,3 кв. м. на 1 люд.; для стоянки автомашин - 0,8 кв. м. на 1 люд.;
3) визначено нормативну площу прибудинкової площі для однієї квартири - 26,8 кв. м.;
4) план будівництва - 212 квартир;
5) сумарна площа забудови складає 8257 кв. м.;
6) на ділянці є територія, де житло можна розмістити тільки вибірково, використовуючи вільні від цінних дерев ділянки;
7) заплановано будівництво 24 дво- і триповерхових будинків, площа забудови 7500 кв. м., загальна житлова площа 19200 кв. м., кількість жителів - 150, одного 20-повехового будинку, площа забудови 754 кв. м., загальна житлова площа 9500 кв. м., кількість квартир 152, підземна автостоянка 150 машиномісць, кількість жителів 380; всього - 212 квартир для 520 чол.;
8) необхідно передбачити заходи щодо забезпечення нормативних показників рівня шуму від автомагістралей, допустимих для житлових територій, у зв'язку з тим, що ділянка розташована в 200 м від проспекту Перемоги - великої транспортної магістралі;
9) у зв'язку із збільшенням кількості мешканців кварталу на 520 чол., згідно з табл. 6.1 ДБН 360-92, потрібно:
- 5 місць у дитячих дошкільних закладах (з розрахунку 22 місця на 1000 чол. населення);
- 20 місць у загальноосвітніх школах (з розрахунку 91 місце на 1000 чол. населення);
- 4 ліжка у стаціонарах, 6 відвідувань у поліклініках;
- 20 кв. м. приміщень для фізкультурно-оздоровчих занять у мікрорайоні;
- 24 кв. м. у спортивних залах загального користування;
--15 кв м. у приміщеннях для культурно-масової роботи;
- 1,1 тис. одиниць збереження у міських масових бібліотеках;
- 55 кв. м. магазинів (з розрахунку 230 кв. м. торгової площі на 1 тис. чол. населення), - з них магазинів продовольчих товарів - 20 кв. м. (з розрахунку 80 кв. м. торгової площі на 1 тис. чол. населення);
- 10 місць у підприємствах громадського харчування (з розрахунку 40 місць на 1 тис. чол. населення);
- 3 робочих місця у підприємствах побутового обслуговування.
Одночасно із розміщенням житлового комплексу, у зв'язку зі збільшенням кількості населення кварталу, необхідно передбачити реконструкцію існуючих, в першу чергу, дитячих дошкільних, шкільних, торгових, побутових та інших об'єктів обслуговування згідно з вимогами Державних будівельних норм (ДБН 360-92). Нормативна пішохідна доступність до шкільних та дошкільних закладів повинна забезпечуватися в існуючих об'єктах відповідно до ДБН 360-92.
Показники озеленення, благоустрою та санітарно-екологічні, в т. ч. по інсоляції та шуму нових та існуючих територій кварталу після будівництва повинні відповідати нормативним вимогам для зон реконструкції відповідно до ДБН 360-92.
Об'єкт повинен використовуватися відповідно до визначеної функції, без будь-яких змін архітектурно-планувального рішення, меж земельної ділянки.
Отже, проект, під який виділялася земля, передбачав один висотний 20-поверховий будинок, 520 нових мешканців мікрорайону у 212 квартирах, підземну автостоянку на 150 машиномісць.
Проте 27.09.2013 року Департамент містобудування та архітектури Київської міської державної адміністрації видає землекористувачу – ГУР МО України – оскаржувані містобудівні умови та обмеження, що передбачають 2699 квартир, що при середній нормі заселення 2,67 особи на квартиру складе 7206 нових мешканців мікрорайону. Щільність населення складає 1445 чол./га, що втричі перевищує визначені ДБН 360-92 180-450 чол./га.
І це при тому, що в листі Святошинської РДА № 107-8815/35 від 17.11.15 зазначено, що у вказаному кварталі вже досягнуто максимальної щільності населення, що допускається державними містобудівними і санітарними нормами. Проект «Детальний план території комплексної реконструкції житлового масиву Святошин-2 в межах вулиць Живописна, Шепетівська, Перемоги, Жмеринська, залізнична колія у Святошинському районі м. Києва», розроблений експертами ТОВ «ТЕРРА ПРОДЖЕКТ КИЇВ» на замовлення Департаменту містобудування та архітектури Київської міської державної адміністрації також чітко вказує, що поточна щільність населення у мікрорайоні становить 552 особи/га.

У п. 2 Протоколу доручень, напрацьованих під час наради у Київського міського голови 01.02.2016, вказано: «Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища спільно з ГУ Національної поліції у місті Києві забезпечити постійний контроль за недопущенням ведення будівельних робіт на об’єктах незаконного будівництва у місті Києві, зокрема на вул. Жилянській, 120-б, 120-в, ВУЛ. ЛЬВІВСЬКІЙ, 15, вул. Ризькій, 19-а, вул. Саксаганського, 111, вул. Полковника Потєхіна, 9, вул. Анрі Барбюса . 28-а». Таке рішення було прийнято за висновками протоколу № 5 засідання постійно діючої робочої групи щодо вивчення стану підготовки Генерального плану міста Києва до 2025 року, створеної 24.06.2014 на засіданні постійної комісії Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування від 09.09.2014 (Голова робочої групи – С. Я. Левада), де встановлено численні порушення під час видачі Державного акту на прав постійного користування земельною ділянкою, зареєстрованого за №05-9-00040 від 03.10.2007, отримання Дозволу на виконання підготовчих робіт, рішення про відведення земельної ділянки, порушення ДБН 360-92. Виконання доручення перебуває на контролі Київського міського голови, що підтверджується Протоколом доручень №65, напрацьованих під час зустрічі Київського міського голови із представниками громадськості Святошинського району міста Києва (23 грудня 2016 року).
Попри безупинне проведення будівельних робіт, Святошинське управління поліції ГУ Національної поліції у місті Києві листом від 18.05.2016 /125/54/03-2016 повідомляє про те, що його співробітники «приймають міри» і будівництво не ведеться.
Рішенням Київського апеляційного адміністративного суду в справі №  826/19257/13-а було обґрунтовано незаконність виділення земельної ділянки, зокрема, неправомірність її передачі Головному управлінню розвідки Міністерства оборони як такому, що не має статусу юридичної особи (проте це рішення було скасовано Вищим адміністративним судом).
Будівництво на вул. Львівській, 15 є предметом інших судових спорів, зокрема у справах 826/27791/15 і 759/6377/16-ц.
16.06.2014 було відкрито кримінальне провадження № 12014100080005093 за фактом незаконного будівництва на вул. Львівській, 15.
Неодноразово на території вул.. Львівської, 15 проводилися вирубки дерев. Зокрема, один із останніх таких випадків зафіксовано 22 грудня 2016 року було зрубано 77 живих дерев, порушено благоустрій навколо будівництва (зруйновано тротуари і газони), встановлено огорожу на перехресті вул. Львівської та Петрицького, зроблено врізку в міські мережі (імовірно, водопостачання або опалення). При цьому продовжує діяти охоронний договір №282 на зелені насадження від 30.04.2013 між КО «Київзеленбуд» і ТОВ «Інвест-Будресурс», що зобов’язує забудовника утримувати і охороняти 465 дерев і 38 кущів.
За позовом Військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України Господарський суд міста Києва прийняв рішення у справі № 16/53417.01.12, яким зокрема встановив неможливість передавати право користування земельною ділянкою на вул. Львівській, 15, яка є землями оборони, в тому числі у спільне користування, особам приватного права.
Вищий адміністративний суд у справі № 826/11089/15 встановив існування на земельній ділянці вул. Львівської, 15 об'єкту культурної спадщини – дачного будинку давнього козацького роду Мировичів, який перебуває під загрозою знищення внаслідок будівництва. Проте видані містобудівні умови та обмеження визначають відсутність будь-яких вимог щодо охорони культурної спадщини (попри встановлене судом існування дачного будинку Мировичів на цій ділянці). Дачний будинок Мировича В.І. внесено до об’єктів культурної спадщини на підставі наказу №15 від 2 квітня 1998 року начальника Управління охорони пам’яток історії, культури та історичного середовища. Земельна ділянка, розміром 4,8 га, на який розміщувався дачний будинок Мировича В.І. за радянських часів була разом з іншими спорудами, які знаходились на цій ділянці, передана рішенням Київського міськвиконкому №8-с від 5 квітня 1976 року на баланс Міністерства оборони України для розміщення військового містечка №195 у м. Києві та у подальшому на ній було розміщено військовий шпиталь Міністерства оборони України (корпус №23).
У 2003 році наказом № 247 від 12.08.2003 Міністра оборони України «Про внесення змін до наказу Міністра оборони України від 29.03.1994 №86» внесена зміна до Тимчасового положення «Про організацію капітального будівництва у Збройних Силах України». Тимчасове положення «Про організацію капітального будівництва у Збройних Силах України» було затверджено наказом Міністра оборони України №86  від 29.03.1994 «Про введення в дію тимчасового положення «Про організацію капітального будівництва у Збройних Силах України». П.1.7 змін цього Тимчасового положення «Про організацію капітального будівництва у Збройних Силах України» (у подальшому – Положення), Положення доповнено абзацом другим наступного змісту: «Уповноважити виконувати функції замовника будівництва в Збройних Силах України: Департамент матеріально-технічного забезпечення та розквартирування Головного управління розвідки Міністерства оборони України; Управління капітального будівництва та придбання житла Головного управління розквартирування військ та капітального будівництва Міністерства оборони України та безпосередньо підпорядковані йому регіональні управління капітального будівництва».
У 2004 році Директивою Міністра оборони України від 20.04.2004 №Д-9 «Про передачу військового містечка №195 у м. Києві» було запропоновано Департаменту охорони здоров’я Міністерства оборони України передати фонди військового містечка №195 у м. Києві під розташування структурних підрозділів Головного управління розвідки Міністерства оборони України. 23 червня 2004 року на підставі Директиви відбулась передача будівель і споруд на території військового містечка №195 у м. Києві від  військової частини А 1225 до військової частини А 2923 (філія 11 ВГ МО України). військова частина А 2923, який було передано будівлі і споруди на території військового містечка №195 у м. Києві і яка є філією 11 військового госпіталю Міністерства оборони України,  не відноситься до Головного управління розвідки Міністерства оборони України. У подальшому у липні 2004 року з’являється рішення Київської міської ради №457/1867 від 15.07. 04. щодо зміни цільового призначення та розроблення містобудівного обґрунтування та внесення змін до містобудівної документації і розміщення об’єктів містобудування, яким фактично вносились зміни у затверджений раніше Генеральний план м. Києва на 2020 рік.
Дочірнє підприємство «Інститут генерального плану міста Києва» АТ «Київпроект» на підставі вищезазначеного рішення Київської міської ради та запиту Головного управління розвідки Міністерства оборони України розглянуло питання щодо відведення земельної ділянки площею у 4,8 га. території військового містечка №195 у Святошинському районі  м. Києва по вулиці Львівській, 15 для будівництва житлового комплексу та будівель спеціального призначення.
Згідно з листом дочірнього підприємства «Інститут генерального плану міста Києва» АТ «Київпроект» за підписом головного архітектора АТ «Київпроект», директора ДП «Інститут «Київгенплан», академіка архітектури В. Чекмарьова, земельна ділянка на вул.. Львівській, 15, на який знаходились будівлі і споруди військового містечка №195 у м. Києві та які тільки 23 червня 2004 року були передані від військової частини А 1225 до військової частини А 2923 (філія 11 ВГ МО України) (яка не мала ніякого відношення до до Головного управління розвідки Міністерства оборони України) відносилась до рекреаційних територій в силу існуючого її цільового призначення та наявності «великої кількості багаторічних зелених насаджень цінних порід.
Але, оскільки землекористувач змінив цільове призначення цієї земельної ділянки, та забажав здійснити на цій ділянці будівництво житлового комплексу та будівель спеціального призначення, вищезазначений спеціалізований інститут (ДП «Інститут «Київгенплан» АТ «Київпроект» погодився на ці зміни, але за умови – зміни до містобудівної документації та розміщення об’єктів містобудування здійснити у встановленому порядку.
Однак, з вищевикладеного виходить, що фактично пропозиції про зміну цільового призначення земельної ділянки, розміром 4,8 га, на який розміщувався дачний будинок Мировича В.І. та яка рішенням Київського міськвиконкому №8-с від 5 квітня 1976 року була передана на баланс Міністерства оборони України для розміщення військового містечка №195 у м. Києві та на який у подальшому було розміщено військовий шпиталь Міністерства оборони України (корпус №23), вносилась не землекористувачем (Міністерство оборони України), а його відокремлений підрозділ - Головне управління розвідки МОУ, яке не є юридичною особою і не має права на будь-які дії щодо зміни цільового призначення земельної ділянки.
Згідно з Директивою Міністра оборони України № Д-9 від 20.04.2004 Директор департаменту охорони здоров'я Міністерства оборони України передав фонди військового містечка № 195 у місті Київ під розміщення структурних підрозділів Головного управління розвідки Міністерства оборони України.
Факт загрозу знищення об’єкту культурної спадщини внаслідок будівництва на ул. Львівській, 15 задокументовано в приписах №№33 і 34 Головного управління культурної спадщини КМДА від 28 лютого 2008 року, що вимагають припинити будь-які роботи на земельній ділянці вул. Львівська, 15.
Листом №1383 від 06.07.16 Головне управління Держпродспоживслужби в м.Києві інформує про неможливість будівництва на територіях, де раніше розміщувалися протитуберкульозні установи.
Вулиці мікрорайону дуже вузькі та не пристосовані для постійного транзитного руху автомобілів. Натомість якщо проект буде реалізовано, щодня кілька тисяч машин намагатимуться виїхати на магістраль – проспект Перемоги – вузенькою вулицею Петрицького, під вікнами тисячі її мешканців, позбавляючи їх нормального сну та відпочинку. І це на додачу до вже існуючих щоденних заторів на вул. Львівська, Петрицького, Верховинна та інших, адже ними також об’їжджають затори на проспекті Перемоги.
Новий житловий комплекс буде під’єднано до існуючих інженерних мереж, що може погіршити водо-, тепло- і електропостачання мікрорайону, оскільки не вводяться в експлуатацію нові інженерні потужності.
Містобудівні обмеження 2013 року, видані із порушенням чинних ДБН 360-92, дозволяють збудувати величезний житловий комплекс, що матиме винятково негативний вплив на мікрорайон:
1)     неможливість організувати навчання і дозвілля дітей – брак місць у дитячих садках і школах;
2)     кардинальне погіршення якості життя внаслідок перенаселення – черги в супермаркетах і лікарнях, зниження якості комунальних послуг – опалення, водопостачання;
3)     погіршення стану навколишнього середовища внаслідок збільшення кількості автомобільного транспорту на вузьких вулицях мікрорайону, зменшення кількості зелених насаджень – а отже зростання кількості захворювань;
4)     зниження вартості існуючого житла – негативний вплив на економіку району в довгостроковій перспективі;
5)     знищення перспективи розвитку мікрорайону в майбутньому, перетворення його на сучасне гетто, переповнене мініатюрними однокімнатними квартирами.
Додатково слід зазначити, що чиновники, які погодили документ із порушенням чинних норм, повинні були б нести всю повноту відповідальності за свої дії.
Таким чином, містобудівні умови та обмеження, видані 27.09.2013 року Департаментом містобудування та архітектури Київської міської державної адміністрації землекористувачу - ГУР МО України, – повинні бути скасовані.












КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/19257/13-а
Головуючий у 1-й інстанції:  Аблов Є.В.
Суддя-доповідач:  Кучма А.Ю.

ПОСТАНОВА
Іменем України

19 грудня 2014 року                                                                                                 м. Київ

                   Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
                   Головуючого-судді:                                         Кучми А.Ю.
                                         суддів:                                            Аліменка В.О., Безименної Н.В.,
                            при секретарі:                                                  Козловій І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.02.2014 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 до Київської міської ради, треті особи: Міністерство оборони України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Київської муніципальної газети "Хрещатик", Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвест-Будресурс", Департамент земельних ресурсів виконавчого органу КМР (КМДА)  про визнання протиправним та скасування рішення,-
                                                                 В С Т А Н О В И Л А:
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.02.2014 було відмовлено у задоволені адміністративного позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 до Київської міської ради  про визнання протиправним з моменту прийняття та скасування рішення Київської міської ради від 28.09.2006 № 83/140 «Про надання та передачу Головному управлінню розвідки Міністерства оборони України земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу та житлових будівель спеціального призначення на АДРЕСА_1».
Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням позивачами - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подано апеляційні скарги в яких, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просять скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Представник Відповідача - Київської міської ради, в судове засідання не з'явився.
Представники третіх осіб - Міністерства оборони України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Будресурс» подали письмові заперечення на апеляційні скарги, в яких просили залишити скарги без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва яка, на їх думку, є законною та обґрунтованою - без змін.
Так, треті особи вважають що Київська міська рада прийнявши спірне рішення про надання земельних ділянок Головному управлінню розвідки Міністерства оборони України для будівництва та експлуатації житлового комплексу діяла в межах та спосіб, передбачений законодавством. Відсутність певних погоджень зі сторони уповноважених органів щодо відведення зазначеної земельної ділянки, а також формулювання у таких відповідях погодження за умови обговорення питання будівництва з мешканцями прилеглих будинків для врахування громадської думки - не може бути підставою для скасування рішення про виділення земельної ділянки, прийнятим уповноваженим органом.
Також в листопаді 2014 року в справу вступив прокурор відділу Головної військової прокуратури ГПУ, який вмотивував необхідність участі в справі представництвом інтересів держави в особі ГУР МО України. На думку прокурора доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому вони мають бути залишені без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
В судовому засіданні сторонами та їх представниками, а також представниками третіх осіб було підтримано доводи, викладені в їхніх письмових документах. 
Заслухавши в судовому засіданні суддю доповідача, перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи та пояснення  учасників процесу колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, відмовляючи у задоволенні адміністративного позову Окружний адміністративний суд виходив з того що оскаржуване рішення прийнято уповноваженим органом відповідно до наданої йому законом компетенції, а також не доведення позивачами порушення цим рішенням їх прав та охоронюваних законом інтересів. Натомість, як зазначив суд в оскаржуваній постанові, відповідачем доведено законність прийнятого ним рішення.
Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції не згодна, оскільки вважає що вони не ґрунтуються на дійсних обставинах, що мають значення для справи, а також невідповідності таких висновків імперативним вимогам ч.2 ст.71 КАС України щодо обов'язку доказування суб'єктом владних повноважень правомірності прийнятого ним рішення у випадку, якщо він заперечує проти адміністративного позову щодо визнання цього рішення протиправним.
Відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно вимог ч. 1 ст. 9 КАС України, яка фактично дублює положення ч.2 ст.19 Основного Закону України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Висновок суду про доведеність відповідачем правомірності свого рішення не ґрунтується на матеріалах справи, з яких натомість вбачається що Київська міська рада не брала участі в судовому засіданні суду першої інстанції, не надавала пояснень своєї правової позиції щодо заявленого адміністративного позову у письмових поясненнях, запереченнях тощо, а оскаржувана постанова Окружним адміністративним судом м. Києва була прийнята у письмовому провадженні.
З урахуванням викладеного колегія суддів вважає що судом першої інстанції було неповно встановлено обставини, що мають значення для справи, що призвело до помилкових висновків про відсутність підстав для задоволення позову.
Зазначене Київський апеляційний адміністративний суд обґрунтовує наступним.
Як вбачається з матеріалів справи, Київською міською радою ІІІ сесії V скликання 28.09.2006 прийнято рішення N 83/140 «Про надання та передачу Головному управлінню розвідки Міністерства оборони України земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу та житлових будівель спеціального призначення на АДРЕСА_1».
Даним рішенням Київська міська рада розглянувши проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок, вирішила:
1. Затвердити містобудівне обґрунтування щодо  внесення  змін до  містобудівної  документації  та визначення параметрів окремого об'єкта  містобудування  -  будівництва  житлового  комплексу та житлових будівель спеціального призначення на АДРЕСА_1.
2. Внести зміни до Генерального плану міста Києва та  проекту планування   його   приміської   зони  на  період  до  2020  року, затверджених  рішенням  Київської  міської  ради  від   28.03.2002 N 370/1804 ( ra0370023-02 ), в частині вилучення земельної ділянки на АДРЕСА_1  із території  рекреаційної забудови та віднести її до земель житлової та громадської забудови.
3. Затвердити проект землеустрою  щодо  відведення  земельних ділянок Головному управлінню розвідки Міністерства оборони України для  будівництва,   експлуатації   та   обслуговування   житлового комплексу  та  житлових  будівель спеціального призначення на АДРЕСА_1.
4. Надати Головному управлінню розвідки Міністерства  оборони України,  за  умови  виконання  пункту  6 цього рішення,  земельну ділянку загальною площею 4,55 га для будівництва,  експлуатації та обслуговування житлового   комплексу   та   житлових   будівель спеціального призначення на АДРЕСА_1 у постійне користування, в тому числі:
 - площею 4,42 га -  за  рахунок  частини  земель,  відведених відповідно  до рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 15.01.51 N 7  під  будівництво  військового містечка N 195;
 - площею 0,13 га - за рахунок міських земель,  не  наданих  у власність чи користування.
5. Передати Головному управлінню   розвідки  Міністерства оборони України,  за умови виконання пункту 6 цього  рішення,  в короткострокову  оренду  на  5  років,  в  межах  червоних  ліній, земельні  ділянки  загальною  площею  0,13  га  для   будівництва, експлуатації  та  обслуговування  житлового комплексу та житлових будівель  спеціального  призначення  на  АДРЕСА_1,  в тому числі: ділянку НОМЕР_1 площею 0,02 га,  ділянку НОМЕР_2 площею 0,01 га, ділянку НОМЕР_3 площею 0,10 га - за  рахунок  частини  земель,  відведених  відповідно  до  рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 15.01.51 N 7 під будівництво військового містечка N 195.
Пунктом 6 рішення визначено ряд вимог, за умови виконання яких вищенаведені земельні ділянки будуть передані Головному управлінню розвідки Міністерства оборони України.
Передумовою зазначеного рішення відповідача стало звернення ГУР МО України від 25.11.2004 щодо відведення для містобудівної діяльності (будівництва житлового комплексу та будівель спеціального призначення) земельної ділянки площею 4,8 га у військовому містечку № 195 по АДРЕСА_1. До вказаного звернення було додано директиву Міністра оборони України від 20.04.2004 № Д-9 «Про передачу військового містечка №195 у м. Києві, згідно якого директора департаменту охорони здоров'я МО України зобов'язано передати до 30.06.2004 фонди військового містечка №195 у м. Києві під розміщення структурних підрозділів ГУР МО України. В матеріалах справи також наявний Акт прийому (передачі) будівель, споруд та території військового містечка № 195 у м. Києві (т.1, а.с. 85-87), згідно якого разом з будівлями і спорудами було передано (прийнято) земельну ділянку площею 4,8га.
Таким чином на етапі звернення до відповідача з проханням виділення земельної ділянки, ГУР МО України вважало, що зазначеною ділянкою правомірно користувалося Міноборони, а отже її передача Міністерством іншій юридичній особі, якою є ГУР МО України відповідає вимогам законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи з таких же підстав виходила при прийнятті оскаржуваного рішення Київська міська рада.
Водночас згідно з ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення її у порядку, передбаченому Земельним кодексом.
Відповідно до приписів ст. 142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою в разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.
Водночас судом встановлено, що заяви від Міністерства оборони України до Київради про передачу земельної ділянки у користування Головного управління розвідки не надходило та в матеріалах проекту відведення земельної ділянки така заява відсутня.
Колегія суддів апеляційної інстанції не вважає належними доказами відмови Міністерства оборони України від земельної ділянки директиву Міністра оборони України № Д-9 від 20.04.2004 року оскільки в ній міністерство не відмовляється від права користування земельною ділянкою, а адресована така директива не Київській міській раді.
При цьому суд звертає увагу, що згідно статті 142 Земельного кодексу України відмова від права користування може бути лише на користь держави чи органу місцевого самоврядування, а не на користь будь-якої юридичної чи фізичної особи. 
Таким чином Київська міська Рада приймаючи оскаржуване рішення виходила з помилкових, що буде обґрунтовано нижче, обставин нібито наявного у Міноборони права на земельну ділянку яку було передано ГУР МО України та водночас при цьому допустилася порушень норм матеріального права, а саме вимог ст.ст. 116, 142 Земельного Кодексу України в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення відповідачем.
Наявність в матеріалах справи доказів того що Міноборони не заперечує проти передачі земельної ділянки Головному управлінню розвідки, що в т.ч. підтверджується позицією Міністерства, яке заперечувало проти позову, не має правового значення так як такі дії не відповідають встановленим ч.2 ст.19 Конституції України вимогам.
Крім того, в подальшому вже в суді апеляційної інстанції ГУР МО України вказувало про відсутність необхідності в отриманні відмови Міноборони від права користування земельною ділянкою, у зв'язку з тим що міністерство не зареєструвало право користування цією земельною ділянкою, а отже згідно вимог земельного законодавства не може вважатися належним користувачем. Виділення земельної ділянки Київрадою за доводами ГУР МО України відбулося за зверненням юридичної особи із земель комунальної власності на підставі ст. 123 Земельного кодексу України.
Колегія суддів хоча і вважає такі доводи такими що не підтверджуються обставинами, з яких виходила Київрада при прийнятті оскаржуваного рішення, разом з тим вважає за необхідне їх розглянути та надати їм правову оцінку.
Дійсно матеріалами справи підтверджується що Міноборони право користування спірною земельною ділянкою не зареєструвало, а отже не мало відповідних повноважень щодо її володіння та використання.
Водночас, на момент виникнення спірних правовідносин діяла редакція ст. 123 Земельного кодексу України в редакції Закону України від 11.07.2003 N 1119-IV, згідно з якою було передбачено, що надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок.
Умови і строки розроблення проектів відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Форма типового договору, нормативи та строки розробки проектів відведення земельних ділянок визначаються Кабінетом Міністрів України.
Юридична особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у постійне користування із земель державної або комунальної власності, звертається з відповідним клопотанням до районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або сільської, селищної, міської ради.
Відповідна районна державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки.
Механізм розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок визначено Порядком розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою КМ України N 677 від 26 травня 2004 року.
Пунктом 2 Порядку визначено перелік підстав, за наявності яких проект відведення земельної ділянки не розробляється.
Згідно з п. 3 Порядку проект відведення земельної ділянки розробляється на підставі: рішення сільської, селищної, міської ради, районної, Київської або Севастопольської міської держадміністрації.
Пунктом 34 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» передбачено, що питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях міської ради.
Проте, як встановлено Київським апеляційним адміністративним судом, Київська міська рада не приймала рішення про надання згоди на розроблення документації з землеустрою, що є порушенням ст. 123 Земельного кодексу України, ст. 50 Закону України «Про землеустрій», п. 3 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 № 677
Натомість проект відведення земельної ділянки був розроблений на підставі резолюції Заступника міського голови - секретаря Київради В.Ялового від 09 грудня 2004 року № 40267 (том 1, а. с. 52),  що суперечить ст. 123 Земельного кодексу України та п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Питання, які з огляду на імперативні вимоги законодавства відносяться до виключної компетенції місцевої ради як колегіального органу в жодному випадку не може вирішуватися на підставі одноосібного доручення посадової особи. 
Крім того, матеріали справи не містять подальших погоджень Київради на розроблення документації з землеустрою, оскаржуване рішення, яким в т.ч. було затверджено проект землеустрою таким погодженням вважати неможливо.
Більше того, згідно наявних у справі матеріалів спірна земельна ділянка відповідно до затвердженого Генерального плану м. Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.02.2002 №370/1804, була віднесена до території рекреаційної забудови, що відповідно до вимог ст. 19 Земельного кодексу відноситься до  категорії земель рекреаційного призначення.
Пунктом 2 оскаржуваного рішення спірну ділянку вилучено з земель рекреаційної забудови та віднесено до земель житлової та громадської забудови. Водночас громадське обговорення щодо можливості переведення земельної ділянки з категорії рекреаційного призначення до категорії земель забудови не проводилося, а отже Київська міська рада, яка відповідно до Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» зобов'язана діяти в інтересах територіальної громади, всупереч цьому, а також нижченаведеним вимогам інших Законів не поцікавилася думкою громади та змінила цільове призначення земельної ділянки без дотримання передбачених законодавством процедур.
Так, статтею 5 Закону України «Про основи містобудування» визначено, що при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечена участь громадян, об'єднань громадян в обговоренні містобудівної документації, проектів окремих об'єктів і внесення відповідних пропозицій до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій.
Відповідно до преамбули Закону України  «Про планування і забудову територій» цей Закон встановлює правові та організаційні основи планування, забудови та іншого використання територій і спрямований на забезпечення сталого розвитку населених пунктів.
Згідно ч. 1 ст. 10 цього ж Закону планування територій на місцевому рівні забезпечується відповідними місцевими радами та їх виконавчими органами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями відповідно до їх повноважень, визначених законом, і полягає у розробленні та затвердженні генеральних планів населених пунктів, схем планування територій на місцевому рівні та іншої містобудівної документації, регулюванні використання їх територій, ухваленні та реалізації відповідних рішень про дотримання містобудівної документації. Частиною 4 вказаної статті встановлено, що зміни до містобудівної документації вносяться рішенням ради, яка затвердила містобудівну документацію, після погодження з відповідним спеціально уповноваженим органом з питань містобудування та архітектури. Статтею 11 Закону визначено що схеми планування територій на місцевому рівні, зокрема, визначають   потреби в територіях, передбачених для містобудівних потреб та зонування територій для забудови та іншого використання.
Відповідно до ч.5 ст. 23 Закону  планування окремої земельної ділянки, будівництво на ній будинків і споруд власниками або користувачами здійснюється з урахуванням інтересів інших власників або користувачів земельних ділянок, будинків і споруд.
Крім того, вимогами ч. 3 ст. 18 цього ж Закону було передбачено, що для врахування громадських і приватних інтересів виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації в межах повноважень, визначених законом:
протягом двох тижнів після прийняття рішення про розроблення відповідної містобудівної документації, місцевих правил забудови повідомляють через засоби масової інформації про початок їх розроблення, а також про форми, місце і строк подання фізичними та юридичними особами пропозицій щодо цієї документації;
протягом місяця після завершення розроблення відповідної містобудівної документації, місцевих правил забудови повідомляють через засоби масової інформації про місце їх розгляду, форми, місце і строк подання пропозицій (зауважень), порядок їх обговорення;
оприлюднюють через засоби масової інформації рішення про затвердження містобудівної документації, місцевих правил забудови та змін до них, а також дають роз'яснення про їх зміст;
інформують про правові, економічні та екологічні наслідки планування території, а також про порядок врахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок, будівель і споруд, що оточують місце будівництва.
Отже, відповідно до ст. 18 Закону України «Про планування і забудову території» Київська міська рада протягом двох тижнів після прийняття рішення про розроблення відповідної містобудівної документації мала повідомити через засоби масової інформації про початок їх розроблення, а також про форми, місце і строк подання фізичними та юридичними особами пропозицій щодо цієї документації.
Крім того, Київська міська рада мала протягом місяця після завершення розроблення відповідної містобудівної документації повідомити через засоби масової інформації про місце її розгляду, форми, місце і строк подання пропозицій (зауважень), порядок їх обговорення,  а також оприлюднити через засоби масової інформації рішення про затвердження містобудівної документації.
Таким чином, порушення вказаної процедури на стадії розроблення проекту відведення земельної ділянки призвело до не врахування громадського інтересу та порушення прав місцевої громади, в тому числі позивачів, які не мали можливості подати свої пропозицій щодо цієї документації.
Більше того саме у зв'язку з тим що одночасно з виділенням земельної ділянки для забудови було змінено її цільове призначення з земель рекреаційного призначення, доводи третіх осіб що громадське обговорення має проводитися на етапі що передує початку будівництва, а не на етапі, що передував виділенню земельної ділянки були б обґрунтованими, якби виділена земельна ділянка, відповідно до відомого громаді та затвердженого Генерального плану,  відносилася до земель житлової та громадської забудови.
Крім того, аналізуючи наявні у справі погодження компетентних органів щодо відведення земельної ділянки ГУР МО України, колегія суддів вважає необхідним зауважити наступне.
Проект відведення земельної ділянки виконавець погоджує із землевласником або землекористувачем, органом земельних ресурсів, природоохоронним органом, санітарно-епідеміологічною службою, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини (п. 9 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою КМ України N 677 від 26 травня 2004 року).
Погоджений проект відведення земельної ділянки підлягає державній експертизі, яка проводиться органом земельних ресурсів відповідно до законодавства (п. 10 Порядку).
Так  проект відведення земельної ділянки (том 1, а. с. 39-90), містить наступні документи: технічне завдання на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, висновок Головного управління земельних ресурсів від 13.09.2014 № 03-25/658-13, висновок Київського міського Головного управління земельних ресурсів № 09-02-4/260 від 08.02.2006, лист Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації від 26.07.2005 № 4240/14-21/03, лист ДП «Інститут генерального плану м. Києва» від 17.11.2005 № 2070, висновок щодо використання земельної ділянки № 19-10420 від 05.12.2005 Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища; лист № 001-09/3748 від 08.07.2005 Головного управління культури, мистецтва та охорони культурної спадщини; висновок № 4316 від 04.07.2005 головного державного санітарного лікаря м. Києва; висновок Державного управління екології та природних ресурсів в м. Києві від 03.11.2005 № 6459 (висновок 1220).
Водночас Київським апеляційним адміністративним судом встановлено, що Святошинська районна у м. Києві державної адміністрації в листі від 26.07.2005 року № 4240/14-21/03 не погоджувала проекту відведення земельної ділянки, а лише повідомила, що не заперечує проти відведення земельної ділянки, при умові обговорення питання будівництва з мешканцями прилеглих будинків для врахування громадської думки (том 1, а. с. 57), чого зроблено не було.
Крім того, Головне управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища дало висновок щодо використання земельної ділянки, наявних містобудівних обмежень та умов, які мають враховуватись при розробці проекту відведення земельної ділянки  № 19-10420 від 05.12.2005, але цим висновком не погоджувався проект відведення земельної ділянки (том 1, а. с. 60-61), а лише були надані умови які слід було врахувати при його розроблені. В  цьому висновку також вказано про необхідність врахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва. В останньому абзаці цього висновку, на що колегія суддів звертає увагу, також  вказано, що проект відведення слід погодити в Головному управлінні містобудування, архітектури та дизайну міського середовища в установленому порядку. Докази такого погодження в матеріалах справи відсутні.
Висновок щодо вибору земельної ділянки під забудову № 4316 від 04.07.2005 головного державного санітарного лікаря м. Києва, також не є погодженням проекту відведення земельної ділянки і виданий Міністерству оборони України, а не Головному управлінню розвідки Міністерства оборони України, оскільки при його наданні не погоджувався сам проект землевідведення.
Листом № 001-09/3748 від 08.07.2005 головне управління культури, мистецтва та охорони культурної спадщини, також не погоджувало проект відведення земельної ділянки, а лише зазначило, що не «заперечує Міністерству оборони України проти відведення земельної ділянки ….». Натомість спірна ділянка була відведена Головному управлінню розвідки Міністерства оборони України.
З вищенаведеного вбачається що відповідач не мав підстав для прийняття оскаржуваного рішення в т.ч. у зв'язку з тим що частиною так званих «погоджень» не погоджувалося відведення земельної ділянки, а лише встановлювалися умови за яких таке погодження буде можливе, а інша частина погоджувала виділення земельної ділянки не ГУР МО України а Міністерству оборони України.
Враховуючи викладене колегія суддів дійшла висновку що оскаржуване рішення Київради від 28.09.2006 №83/140 «Про надання та передачу Головному управлінню розвідки Міністерства оборони України земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу та житлових будівель спеціального призначення на АДРЕСА_1» має бути визнане протиправним та скасоване, оскільки незалежно від обставин, з яких виходив відповідач, воно прийнято з порушенням законодавства України та не відповідає встановленим вимогам до рішення суб'єкта владних повноважень, передбачених ст. 19 Конституції України, ч 3 ст. 2 КАС України.
Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясуванням обставин, що мають значення для справи призвели до неправильного вирішення даного адміністративного позову, а тому постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 лютого 20014 року підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови по справі, якою позовні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 необхідно задовольнити.
Керуючись ст. ст. 159, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
                                                             П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.02.2014 скасувати та ухвалити нову, якою позовні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 до Київської міської ради, треті особи: Міністерство оборони України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Київської муніципальної газети "Хрещатик", Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвест-Будресурс", Департамент земельних ресурсів виконавчого органу КМР (КМДА)  про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.
Скасувати рішення Київської міської ради № 83/140 від 28.09.2006 «Про надання та передачу Головному управлінню розвідки Міністерства оборони України земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу та житлових будівель спеціального призначення на АДРЕСА_1».
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено: 24.12.2014.
Головуючий-суддя:                                                                                 А.Ю. Кучма
                      Судді:                                                                                   В.О. Аліменко
                                                                                                                    Н.В. Безименна